Військові командири будуть відповідати за певні воєнні злочини підлеглих – Верховна Рада прийняла закон

Верховна Рада прийняла в цілому закон, за яким військовий командир підлягатиме кримінальній відповідальності за будь-який злочин, передбачений статтями 437-439, 442, 442-1 КК, скоєний підлеглим.

Джерело СУДОВО-ЮРИДИЧНА газета

Командири будуть нести відповідальність за злочини підлеглих, які підпадають під певні статті Кримінального кодексу. 9 жовтня Верховна Рада прийняла в цілому як закон законопроект 11484 про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексу України у зв'язку з ратифікацією Римського статуту Міжнародного кримінального суду та поправок до нього.

Відповідно до закону Кримінальний кодекс доповнено статтею 31-1, якою встановлено кримінальну відповідальність для військового командира, іншої особи, яка фактично діє як військовий командир, та іншого начальника за будь-який із злочинів, передбачених статтями 437-439 , 442 і 442-1 КК, що вчинений підлеглою особою, яка перебувала на момент вчинення злочину під його фактичним командуванням і контролем або, залежно від обставин, під його фактичною владою і контролем, внаслідок нездійснення ним належного контролю над такою особою, якщо при цьому військовий командир або інша особа, яка фактично діє як військовий командир, знав або, зважаючи на обставини, що склалися на той час, повинен був і міг знати, що зазначена підлегла особа вчинила або мала намір вчинити такий злочин, проте не вжив дій, які повинен був і міг вжити у межах своїх повноважень для запобігання чи припинення вчинення злочину або для повідомлення про такий злочин компетентного органу.

Йдеться про злочин геноциду (ст. 442 КК), злочини проти людяності (нова ст. 442-1 КК), воєнні злочини (ст. 438 КК у редакції проекту), злочин агресії (ст. 437 КК у редакції проекту). У частинах 1 та 2 нової ст. 31-1 КК вказується і на злочин, передбачений ст. 439 «Застосування зброї масового знищення» КК.

Як зауважили у Головному юридичному управління, імплементація такого виду відповідальності, передбаченої статтею 28 Римського статуту Міжнародного кримінального суду, не враховує приписи частини другої статті 61 Конституції України щодо принципу індивідуального характеру юридичної відповідальності особи, основним змістом якого є неможливість притягнення особи до відповідальності за діяння, які вона не вчиняла.