Схвалено та рекомендовано до друку Науковою радою Науково-методичного центру кадрової політики Міністерства оборони України (протокол № 5 від 14 квітня 2021 р.)
Повний текст Порадника https://www.mil.gov.ua/content/files/Poradnik_14.06.2021_kontr.pdf
2.10.2 Порядок звільнення державних службовців
Державна служба припиняється: у разі втрати права на державну службу або його обмеження (3, ст.84);
у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби (3, ст.85); за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (3, ст.86); за ініціативою суб’єкта призначення (3, ст.87);
у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін (3, ст.88); у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв’язку із зміною її істотних умов (3, ст.43);
у разі виходу державного службовця на пенсію або досягнення ним 65- річного віку, якщо інше не передбачено законом (3, ст.83);
у разі застосування заборони, передбаченої Законом України “ Про очищення влади” (3, ст.83);
з підстав, передбачених контрактом про проходження державної служби (у разі укладення) (3, ст.83, 881).
3. Закон України від 10.12.2015 №889-VII “Про державну службу” (зі змінами).
2.10.3 Порядок звільнення з роботи працівників ЗСУ
Командир (начальник) на свій розсуд і безпідставно не може звільнити працівника ЗСУ (Додаток 17). Командир (начальник) має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений термін, попередивши працівника ЗСУ за два тижні письмово (9, ст.38). Якщо працівник після закінчення строку попередження не залишив роботу і не вимагає розірвати договір, власник не вправі звільнити працівника, якщо на це місце не було запрошено іншого працівника. Працівник ЗСУ має право у визначений термін розірвати договір, якщо командир (начальник) порушує законодавство про працю, умови колективного або трудового договору.
Розірвання строкового трудового договору можливе у разі хвороби, інших поважних причин та у разі порушень законодавства (9, ст.39). Відповідно до статті Кодексу законів про працю України (9, ст.40) підставами до звільнення є:
1) скорочення чисельності або штату (якщо неможливо за згодою перевести на іншу посаду);
2) виявлення невідповідності займаній посаді (недостатня кваліфікація або стан здоров’я) (якщо неможливо за згодою перевести на іншу посаду);
3) систематичного невиконання працівником без поважних причин обов’язків або правил внутрішнього розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення;
4) прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;
5) нез’явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності;
6) вчинення розкрадання (за рішенням суду);
7) поновлення працівника, який виконував цю роботу раніше (якщо неможливо за згодою перевести на іншу посаду);
8) появи на роботі в нетверезому стані або наркотичному чи токсичному сп’янінні. Не допускається звільнення під час хвороби чи відпустки.
Додаткові підстави для розірвання трудового договору з ініціативи командира (начальника) визначені (9, ст.41).
Профспілка бере активну участь у захисті інтересів працівників, які обрані до профспілкових органів, і тих, хто є членом цієї профспілки, у тому числі й у разі їх звільнення з ініціативи командира (начальника).
Працівника мають право звільнити тільки після отримання попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
Для отримання згоди на звільнення командир (начальник) звертається до виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, що звільняться, з письмовим поданням про розірвання трудового договору з ним.
Виборний орган первинної профспілкової організації у п’ятнадцятиденний строк розглядає обґрунтоване письмове подання командира (начальника) у присутності працівника, на якого воно внесене, і повідомляє про прийняте рішення у письмовій формі у триденний строк після його прийняття.
Рішення виборного органу первинної профспілкової організації про відмову у наданні згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим, інакше командир (начальник) має право звільнити працівника без згоди профспілкового органу (9, ст.43-1).
Ціною неправильного звільнення можуть бути поновлення працівника на роботі через суд, виплата заробітної плати за час “вимушеного прогулу”, штрафні санкції за порушення трудового законодавства та судові витрати.
Якщо ініціатива припинення трудового договору належить працівникові – останній зобов’язаний подати заяву до роботодавця про своє бажання звільнитися з займаної посади за два тижні (Додаток). Виключення щодо строків повідомлення роботодавця про звільнення становлять випадки, що визначені у Кодексі законів про праці.
До таких випадків можна віднести:
переїзд на нове місце проживання;
переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість;
вступ до навчального закладу тощо.
За таких обставин роботодавець зобов’язаний звільнити працівника без відпрацювання двох тижнів. У випадку припинення трудових відносин за угодою сторін – сторони можуть узгодити день звільнення без прив’язки до відпрацювання. На практиці непоодинокі випадки звільнення у день досягнення сторонами угоди щодо припинення трудових відносин.
9. Кодекс законів про працю України (зі змінами),
затверджений Законом від 10.12.1971 № 322-VIII.
Додатки:
Додаток 17
Порядок оформлення звільнення працівника ЗСУ
Наказ повинен містити підстави звільнення з посиланням на пункт і статтю КЗпП. Наказ може бути складений у довільній формі або за типовою формою № П-4, затвердженою наказом Держкомстата України від 05.12.08 р. № 489. Роботодавець зобов’язаний ознайомити працівника з таким наказом під його особистий підпис та надати копію наказу.
Роботодавець повинен у день звільнення видати працівникові оформлену трудову книжку і провести розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП. Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то зазначені суми повинні бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
При отриманні трудової книжки працівник розписується в особистій картці та книзі обліку трудових книжок. Якщо працівник відмовляється отримувати трудову книжку, то факт відмови від отримання трудової книжки необхідно зафіксувати у відповідному акті. Слід пам’ятати, що трудову книжку неможна надсилати поштою.
Звільнення працівника з ініціативи власника
Загальні підстави для припинення трудового договору з ініціативи роботодавця закріплені у ст. 40 КЗпП.
До таких підстав можна віднести:
1) у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці;
2) у зв’язку з невідповідністю працівника займаній посаді;
3) у разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов’язків;
4) прогул або тривале нез’явлення на роботу;
5) поновлення працівника на роботі як підстава звільнення іншого працівника;
6) у разі появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння;
7) вчинення розкрадання;
8) грубе порушення трудових обов’язків керівником підприємства, установи, організації. Додаткові підстави, за якими можна звільнити окремі категорії працівників за певних умов, закріпленні у ст. 41 КЗпП.
У випадках звільнення з ініціативи роботодавця, наприклад, звільнення за прогул, необхідно ретельно засвідчити обставини звільнення.
Кримінальна відповідальність роботодавця за незаконне звільнення працівника
Відповідно до ч. 1 ст. 172 Кримінального кодексу України, незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів чи у зв'язку з повідомленням ним як викривачем про вчинення іншою особою корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення, інших порушень Закону України “Про запобігання корупції”, а також інше грубе порушення законодавства про працю – караються штрафом від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років.
Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно, або щодо неповнолітнього, вагітної жінки, одинокого батька, матері або особи, яка їх замінює і виховує дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю – караються штрафом від трьох тисяч до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п’яти років, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців.
Згідно ч. 1 ст. 173 Кримінального кодексу України, грубе порушення угоди про працю службовою особою підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, а також окремим громадянином або уповноваженою ними особою шляхом обману чи зловживання довірою або примусом до виконання роботи, не обумовленої угодою – карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п’яти років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.
Ті самі дії, вчинені стосовно громадянина, з яким укладена угода щодо його роботи за межами України, – караються штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років. За результатами зазначеної процедури видається наказ про звільнення.
Проте не слід забувати, що навіть при звільненні за прогул, роботодавець зобов’язаний здійснити встановлені законом виплати (зокрема, відпрацьований час та компенсація невикористаної відпустки).
Орієнтований порядок звільнення по кожній із підстав закріплений в роз’яснені Міністерства юстиції України від 01.02.2011 року “Порядок 5 розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу”.
Розберемо деякі з підстав звільнення за ініціативи роботодавця більш детально.
Розірвання трудового договору у разі систематичного невиконання працівником обов’язків без поважних причин.
Задля звільнення працівника за невиконання трудових обов’язків, повинні бути дотримані наступні вимоги:
порушення трудових обов’язків без поважних причин; з моменту виявлення порушення до звільнення повинно минути не більше місяця;
системність порушень;
до працівника вже було застосовано дисциплінарне стягнення протягом року.
Прогул як підстава розірвання трудового договору
Розірвання трудового договору у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин передбачено п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП.
Що необхідно враховувати при звільненні працівника за прогул:
фіксація відсутності працівника на роботі;
факт відсутності працівника на роботі має бути зафіксовано (наприклад, доповідною запискою одного з працівників, де має бути вказано про те, що працівник відсутній на робочому місці та на підприємстві).
При звільненні працівника за прогул необхідно відмітити відсутність працівника на роботі у табелі обліку робочого часу.
З’ясування підстав відсутності працівника на роботі
Потрібно організувати проведення службового розслідування за фактом відсутності працівника на роботі про що видати наказ. У наказі можна визначити відповідальних осіб, строки розслідування, можливі заходи тощо. Під час службового розслідування мають бути вжиті заходи для з’ясування причин відсутності працівника на роботі (телефонні дзвінки, надсилання листів працівнику тощо).
За результатами службового розслідування складається відповідний акт, де відображаються результати вжитих заходів для з’ясування причин відсутності працівника на роботі.
Також не слід забувати про надання працівникові можливості надати пояснення. Як правило, працівникові надсилається лист-запит про надання пояснень з описом здійснених дій.
Якщо підстави відсутності встановлені як неповажні, керівник видає наказ про звільнення. Запис про звільнення вноситься до трудової книжки, а в день звільнення проводиться з працівником повний розрахунок (виплата заробітної плати за фактично відпрацьований час, компенсація за невикористану відпустку тощо).
Строк реалізації зазначеного алгоритму – повинен становити не більше одного місяця після виявлення відсутності працівника на робочому місці.
Законодавством України встановленні категорії осіб, яких не можна звільняти за ініціативою роботодавця. Це вагітні жінки, жінки з дітьми у віці до трьох років, жінки з дітьми у віці до шести років, якщо дитина потребує домашнього догляду, працездатна молодь протягом двох років з моменту прийняття на роботу та мобілізовані працівники, за якими зберігається робоче місце, посаду і середній заробіток.
Також законодавство забороняє роботодавцю звільняти працівників, які обиралися до складу профспілкових органів підприємства протягом року після закінчення терміну, на який був обраний такий працівник.
Кримінальна відповідальність роботодавця за незаконне звільнення працівника
Відповідно до ч. 1 ст. 172 Кримінального кодексу України, незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів чи у зв’язку з повідомленням ним як викривачем про вчинення іншою особою корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення, інших порушень Закону України “Про запобігання корупції”, а також інше грубе порушення законодавства про працю – караються штрафом від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років.
Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно, або щодо неповнолітнього, вагітної жінки, одинокого батька, матері або особи, яка їх замінює і виховує дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю, – караються штрафом від трьох тисяч до п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п’яти років, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців.
Згідно ч. 1 ст. 173 Кримінального кодексу України грубе порушення угоди про працю службовою особою підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, а також окремим громадянином або уповноваженою ними особою шляхом обману чи зловживання довірою або примусом до виконання роботи, не обумовленої угодою – карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п’яти років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.
Ті самі дії, вчинені стосовно громадянина, з яким укладена угода щодо його роботи за межами України – караються штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.
Додаток 18
ЗРАЗОК
Командиру військової частини А_____
бухгалтера _________________________ СИДОРЕНКО Олени Андріївни
Заява Прошу Вас звільнити мене з роботи за ст. 38 КЗППУ (Розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника) з “____” ________ 2021 року.
“____” ________ 2021 року підпис Олена СИДОРЕНКО
Начальнику науково-організаційного відділення
До наказу
Командир військової частини А_____ підпис ___________________
“___” _________ 2021 року
Comments