Право громадян на належні, безпечні та здорові умови праці закріплено статтею 43 Конституції України, статтею 153 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) та іншими законодавчими актами.
Згідно зі статтею 153 КЗпП, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на роботодавця (крім випадків укладення між працівником та роботодавцем трудового договору про дистанційну роботу).
На підприємствах, де технологічний процес, обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров’я працівників, передбачено обов’язкове проведення атестації робочих місць за умовами праці відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442«Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці».
Якщо внаслідок технологічних особливостей виробництва забезпечити повною мірою здорові умови праці неможливо, з метою забезпечення соціальних гарантій працюючим, зайнятим в шкідливих і важких умовах праці, статтями 51, 76, 100, 166 КЗпП та статтею 7 Закону України «Про охорону праці» (далі — Закон № 2694) передбачено надання пільг та компенсацій.
Перелік нормативно-правових актів, що регулюють встановлення пільг та компенсацій за роботу у шкідливих та важких умовах праці:
· Постанова Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 «Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці»;
Постанова Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461«Про затвердження Списків виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість працівників на роботах в яких дає право на пільгове пенсійне забезпечення»;
· Постанова Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 № 1290 «Про затвердження Списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці»;
· Постанова Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 163 «Про затвердження Переліку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня»;
· Методичні рекомендації для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджені постановою Міністерства праці від 01.09.1992 № 41;
· Інструкція по заповненню Карти умов праці при проведенні атестації робочих місць, затверджена Міністерством праці України та Міністерством охорони здоров’я України від 30.11.1992 та 27.11.1992 № 06-41-48;
· Наказ Міністерства праці та соціальної політики від 18.11.2005 № 383 «Про затвердження Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах»;
· Наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 23.03.2001 № 122 «Про затвердження Порядку застосування Переліку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня»;
· Наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 30.01.1998 № 16 «Про затвердження Порядків застосування Списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці»;
· Наказ Міністерства охорони здоров’я України та Міністерства праці та соціальної політики України від 31.12.1997 № 383/55 «Про затвердження Показників та критеріїв умов праці, за якими надаватимуться щорічні додаткові відпустки працівникам, зайнятим на роботах, пов’язаних з негативним впливом на здоров’я шкідливих виробничих факторів».
Підвищена оплата праці встановлюється на важких роботах, на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці за дотриманням умов, визначених статтею 100 КЗпП.
Конкретні розміри доплат встановлюються у відсотках до тарифної ставки (окладу) за шкалою, яка передбачена Типовим положенням про оцінку умов праці на робочих місцях і порядком застосування галузевих переліків робіт, за яким можуть встановлюватися доплати робітникам за умови праці залежно від фактичного стану умов праці (постанова Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 03.10.1986 № 387/22-78).
Безплатно видається молоко або інші рівноцінні харчові продукти за дотриманням умов, визначених статтею 166 КЗпП.
Оскільки порядок надання молока на сьогодні законодавством не врегульовано, Міністерство соціальної політики України листом від 11.05.2018 № 790/0/101-18/283 зазначає, що роботодавець самостійно вирішує всі питання щодо безкоштовної видачі молока або інших рівноцінних харчових продуктів працівникам, зайнятим на роботах зі шкідливими умовами праці, у колективному договорі або угоді на підставі результатів атестації робочих місць за умовами праці.
Пільги і компенсації, не передбачені законодавством, роботодавець може за свої кошти додатково встановлювати працівникові за колективним договором (угодою, трудовим договором) на підставі частини 3 статті 7 Закону № 2694.
Comments