Виступ Генерального секретаря ЄКПО Естер Лінч на заключному пленарному засіданні конференції 19 травня "За межами зростання" в Європейському парламенті в Брюсселі:
Дякую, що запросили ЄКП взяти участь у цих дискусіях. Ми представляємо 50 мільйонів працівників та їхні профспілки по всій Європі. Ми раді можливості взяти участь у цій конференції, на якій обговорюються трансформаційні рішення.
Як і багато хто з вас, профспілки висловлюють занепокоєння щодо використання ВВП та ВНП як показників добробуту націй. Найочевидніша проблема полягає в тому, що ці показники просто не призначені для вимірювання добробуту, навіть на базовому рівні. Вони не враховують вплив на навколишнє середовище, здоров'я, нерівність та багато інших компонентів, які повинна включати будь-яка оцінка прогресу країни.
Ми згодні з тим, що простого коригування існуючих моделей буде недостатньо для здійснення необхідних економічних, соціальних та екологічних перетворень. Зараз потрібні нові альтернативи. У нас є ключовий меседж: соціальний діалог має важливе значення для успішної трансформації економіки, суспільства та світу праці. Це наша перша вимога - нічого про нас без нас.
На щастя, є ряд економістів, які просувають екологічно стійкі та соціально прогресивні альтернативи. Екосоціальна парадигма як альтернатива руйнівній, провальній парадигмі зростання за будь-яку ціну. Пам'ятаймо, що 10% найбагатших людей у світі спричиняють 50% викидів парникових газів та пов'язаного з ними використання ресурсів. Багатство, надмірне споживання небагатьох, засноване на руйнуванні довкілля та постійній соціальній та економічній несправедливості, не є основою для майбутнього. Ми також відчуваємо нагальну потребу в оновленому відчутті спільного процвітання і прихильності до справедливості та процвітання в обмеженому світі.
Ось чому я хочу зосередитися на роботі, працівниках та їхній заробітній платі, а також на необхідності відновити баланс на користь роботи, а не багатства.
Зараз рівень життя падає по всій Європі, і є лише дві відповіді від лідерів бізнесу, банків та урядів: Більше стримування заробітної плати та більший тиск на працюючих через вищі відсоткові ставки та обмеження державних інвестицій. Більше посилення фіскальної політики та надмірне скорочення Зрозуміло, що імператив зростання сформував архітектуру сучасної економіки, Європейський семестр вкорінений у парадигмі зростання. Візьмемо, наприклад, обмеження боргового гальма Німеччини - конституційне положення, яке обмежує структурний дефіцит бюджету до 0,35% ВВП. Коли його дія була призупинена перед обличчям економічних викликів, спричинених пандемією COVID-19 та війною в Україні, вдалося захистити робочі місця та доходи. Успіх був досягнутий всупереч фіскальним правилам, а не завдяки їм. Саме тому ЄКП закликає внести зміни до фіскальних правил, сприяти зеленим інвестиціям та визнати важливість соціальних видатків як для добробуту, так і для конкурентоспроможності. Ми чуємо і читаємо заклики до скорочення дефіциту, надмірного скорочення дефіциту, неправильних цілей. Це не те, що потрібно. Наше послання чітке - повернення до жорсткої економії не може бути.
Однією з цифр, яка найкраще ілюструє необхідність перерозподілу між доходами від капіталу і трудовими доходами, є зростаюча розбіжність між динамікою дивідендних виплат і динамікою заробітної плати. У 2022 році найбільші європейські компанії виплатили рекордні дивіденди у розмірі 230 мільярдів євро, а дивідендні виплати зросли на 14%, натомість працівники зазнали падіння купівельної спроможності, оскільки номінальна заробітна плата зросла на 4,3% на тлі інфляції у 10,4%. У низці країнm номінальна заробітна плата залишалася значно нижчою за інфляцію, тоді як дивіденди значно перевищували її, випереджаючи зростання заробітної плати в кілька разів.
У Данії дивіденди зросли в 36 разів більше, ніж заробітна плата.
У Німеччині дивіденди зросли у 8 разів більше, ніж заробітна плата.
У Франції дивіденди зросли у 6 разів більше, ніж заробітна плата.
Подолання цін також має бути частиною рішення. Ці рекордні дивіденди стали можливими тому, що компанії збільшили свої прибутки за рахунок робітників і споживачів. Підвищення цін з метою отримання надприбутків і дивідендів призводить до інфляції, від якої зараз страждають сім'ї по всьому континенту. Проте лише незначна кількість країн запровадила податки на надприбутки корпорацій. Це має змінитися - і європейські профспілки рішуче налаштовані на те, що це зміниться.
Ми закликаємо до зміни балансу на користь працівників і роботи
Так, нам потрібне підвищення заробітної плати. Парадигма, що виходить за межі зростання, повинна гарантувати, що робочі місця будуть якісними, а заробітна плата працівників буде справедливою і безпечною. По суті, це означає забезпечення права працівників на вступ до профспілки та ведення колективних переговорів. Забезпечення того, щоб щонайменше 80% працівників були охоплені колективним договором, зараз є ключовим.
Нещодавні дослідження в Америці продемонстрували, що високі мінімальні зарплати пов'язані зі значним зростанням зайнятості. Це підкреслює позитивне значення Директиви про мінімальну заробітну плату та адекватність мінімальної заробітної плати як для працівників, так і для економіки. Переоцінка цінності, яку ми надаємо роботі, і того, скільки за неї платять, часто пов'язана з дискримінацією, оскільки це стосується переважно роботи, яку виконують жінки. Низькооплачувана робота, така як догляд та прибирання. Пандемія Covid продемонструвала, що немає такого поняття, як низькокваліфікований догляд або прибирання, і немає жодного виправдання низькій заробітній платі. Неоплачувана хатня праця є відсутньою ланкою, і зняття обмежень на час жінок означає зменшення тягаря, який несуть жінки.
Для успішного "зеленого" переходу нам потрібні інвестиції, але ми чітко усвідомлюємо: не може бути порожніх чеків. Усі ресурси повинні супроводжуватися вимогами щодо соціальних умов, таких як уникнення скорочень або будь-яких погіршень умов праці, а також зобов'язаннями щодо перекваліфікації та створення високоякісних робочих місць і правом на навчання.
Важливим буде те, як ми вийдемо за межі зростання, і, повертаючись до нашого першого запиту, соціальний діалог і колективні переговори мають бути центральним елементом, а не доповненням до нього.
Comments